Історія справи

Постанова ВАСУ від 22.11.2016 року у справі №800/349/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/349/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Олексієнка М.М.,

Пасічник С.С.,

Рецебуринського Ю.Й.,

та секретарів Малини Л.В. та Музички Н.В., за участю представників Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області Таран О.П. та Чуприни О.А., представника Верховної Ради України Долгова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №1377-VIII від 19 травня 2016 року,

встановила:

У червні 2016 року Комсомольська міська рада Полтавської області звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №1377-VIII від 19 травня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року допущено заміну позивача - Комсомольської міської ради Полтавської області на її правонаступника - Горішньоплавнівську міську раду Полтавської області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Верховна Рада України, приймаючи оскаржувану Постанову порушила положення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 09 квітня 2015 року №317-VIII щодо строку прийняття рішення про перейменування окремих населених пунктів та районів, оскільки норми вказаного Закону не містять положень про продовження строку для перейменування населених пунктів та порядку дії у випадку неприйняття рішення Верховною Радою України. Наголошує, що відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 21 травня 2015 року до 21 листопада 2015 року), органи місцевого самоврядування в установленому порядку повинні провести громадські слухання та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму. На виконання вимог Закону у місті Комсомольську Полтавської області були проведені громадські слухання щодо перейменування міста, громада якого прийняла рішення про залишення назви міста - Комсомольськ. Резолюція була затверджена рішенням 61-ої сесії Комсомольської міської зади Полтавської області шостого скликання від 20 жовтня 2015 року, тобто заходи проведені до 21 листопада 2015 року, як того вимагали норми Закону. Крім того, зазначає, що згідно з пунктом 8 частини другої статті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 09 квітня 2015 року №317-VIII Верховна Рада України у тримісячний термін, який обчислюється з дня закінчення строку визначеного пунктом 7 цієї статті Закону, приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, з урахуванням пропозицій поданих Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. Якщо протягом строку встановленого пунктом 7 цієї статті Закону пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, не були подані до Верховної Ради України, відповідне рішення про перейменування таких населених пунктів та районів приймається Верховною Радою України на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. Тобто рішення про перейменування, на думку позивача, Верховна Рада України повинна була прийняти до 21 лютого 2016 року, але парламент прийняв Постанову №1377-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» 19 травня 2016 року, після строку встановленого Законом від 09 квітня 2015 року №317-VIII з допущенням порушень Регламенту Верховної Ради України. Також, на думку позивача, Верховна Рада України при прийнятті оскаржуваної Постанови допустила порушення статей 2, 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, статей 5, 38 Конституції України та статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили її задовольнити у повному обсязі.

Представник Верховної Ради України позовні вимоги не визнав і просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

09 квітня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України №317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», яким, зокрема, засуджено комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначено правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлено порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

Зазначений Закон є чинним та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає положенням Конституції України (є неконституційним).

Пунктом 7 статті 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону №317-VІІІ Раді міністрів Автономної республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку доручено провести громадській слухання та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

Відповідно до пункту 8 статті 7 Закону № 317-VІІІ Верховна Рада України у тримісячний строк, який обчислюється з дня закінчення строку, визначеного пунктом 7 цієї статті Закону, приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, з урахуванням пропозицій, поданих Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. У разі якщо протягом строку, встановленого пунктом 7 цієї статті Закону, пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, не були подані до Верховної Ради України, відповідне рішення про перейменування таких населених пунктів та районів приймається Верховною Радою України на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.

Підпунктом «є» пункту 4 частини першої статті 1 Закону №317-VІІІ передбачено, що символіка комуністичного тоталітарного режиму - символіка, що включає, зокрема, назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з'їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).

На виконання вимоги Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» 17 вересня 2015 року у місті Комсомольську Полтавської області було проведено громадські слухання, результатом яких стало прийняття резолюції та рішення залишити назву міста Комсомольськ. Дана резолюція була затверджена 20 жовтня 2015 року на 61 сесії Комсомольської міської ради Полтавської області 6 скликання. Зазначена пропозиція про перейменування міста була направлена до Верховної Ради України.

На виконання вимог Закону №317-VIII Український інститут національної пам'яті у лютому 2016 року надіслав до Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування свої рекомендації щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму (т.2, а.с. 173-204).

Зокрема, Український інститут національної пам'яті рекомендував перейменувати місто Комсомольськ Полтавської області на місто Горішні Плавні, зазначивши, що це давня історична Запорізька назва. Пропозиції органу місцевого самоврядування щодо перейменування міста Комсомольськ не надходили, крім письмового побажання та резолюції залишити попередню назву міста (т.2, а.с. 207-228).

Листом від 02 лютого 2016 року №04-14/11-660 голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування ОСОБА_9 звернувся до Комсомольської міської ради Полтавської області з пропозицією щодо можливого врахування рекомендацій Українського інституту національної пам'яті про перейменування міста Комсомольськ Полтавської області на місто Горішні Плавні та висловити власну позицію з цього питання.

У відповіді від 12 лютого 2016 року №03-02/496/250 на зазначений лист Комсомольська міська рада Полтавської області не погодилась з перейменуванням міста Комсомольськ на місто Горішні Плавні та просила залишити існуючу назву цього населеного пункту (т.2, а.с. 205).

З приводу перейменувань населених пунктів та районів, і приведення їх назв у відповідність до Закону України «Про засудження комуністичного га націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування було проведено 2 засідання - 15 лютого 2016 року та 17 лютого 2016 року, на яких були розглянуті пропозиції окремих органів місцевого самоврядування та рекомендації Українського інституту національної пам'яті.

Так, зокрема, на засіданні Комітету, яке відбулось 15 лютого 2016 року, голова Українського інституту національної пам'яті ОСОБА_10 запропонував перейменувати місто Комсомольськ Полтавської області на місто Горішні Плавні, оскільки це давня історична Запорізька назва, що підтверджується витягом із стенограми засідання Комітету.

На цих засіданнях Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування ухвалив підтримати пропозиції органів місцевого самоврядування та рекомендації Українського інституту національної пам'яті, у тому числі і щодо перейменування міста Комсомольськ Полтавської області на місто Горішні Плавні, та доручив народним депутата України - членам Комітету розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів», з урахуванням тих пропозицій, які були висловлені на засіданні та висновку від 17 лютого 2016 року.

З цього приводу Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування також ухвалив відповідний висновок та рекомендував Верховній Раді Україні відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, пункту 8 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» перейменувати окремі населені пункти та райони, прийнявши за основу та в цілому відповідний проект Постанови.

17 лютого 2016 року у секторі реєстрації законопроектів Головного управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України був зареєстрований проект Постанови «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №4085, внесений суб'єктами права законодавчої ініціативи народними депутатами України - членами Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (т.2, а.с. 152-167).

Підпунктом 14 пункту 1 вказаного проекту Постанови пропонувалось перейменувати у Полтавській області місто Комсомольськ на місто Горішні Плавні. В доопрацьованому проекті Постанови реєстраційний №4085 від 19 квітня 2016 року така пропозиція зазначена в підпункті 13 пункту 1.

На пленарному засіданні Верховної Ради України 19 травня 2016 року Головою Верховної Ради України Парубієм A.B. було оголошено про розгляд проекту Постанови «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №4085 за скороченою процедурою.

Голова Верховної Ради України Парубій А.В. оголосив пропозицію Комітету про прийняття за основу та в цілому проект Постанови «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» за реєстраційним №4085.

За вказане рішення віддали свої голоси 249 народних депутатів України.

Це рішення було прийнято відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України та оформлено відповідною Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» 19 травня 2016 року №1377-VIII.

Наведені обставини підтверджуються стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України від 19 травня 2016 року, яка відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» є офіційним документом, що підтверджує процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для визнання незаконною та скасування оскаржуваної Постанови Верховної Ради України в частині перейменування міста Комсомольськ Полтавської області на місто Горішні Плавні з огляду на наступне.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постанова Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №1377-VIII від 19 травня 2016 року приймалась відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, пункту 8 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», враховуючи пропозиції, подані органами місцевого самоврядування, та рекомендації Українського інституту національної пам'яті.

03 червня 2016 року Постанова Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №1377-VIII набрала чинності, після чого була виконана позивачем у справі.

Відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.

Відповідно до положень статей 7, 140 та 141 Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в України визнається та гарантується місцеве самоврядування, яке надає право територіальним громадам самостійно вирішувати питання місцевого значення, але в межах, визначених Конституцією і законами України.

Таке застереження міститься також і в статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування (ратифіковано Законом №452/97-ВР від 15.07.97), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати буд-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Повноваження сільських, селищних та міських рад визначені статтями 25 та 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Однак, наведені правові норми не наділяють сільські, селищні та міські ради компетенцією щодо вирішення питання про найменування або перейменування населених пунктів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, третьої статті 138 Регламенту Верховної Ради України постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради, визначені статтею 46 цього Регламенту, Верховна Рада приймає більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України, з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що виключно Верховна Рада України наділена повноваженнями щодо найменування і перейменування населених пунктів і районів. Такі рішення приймаються у формі постанов на пленарних засіданнях після обговорення цього питання більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Виходячи із конституційних повноважень Верховної Ради України вирішення цього питання віднесено до повноважень парламенту, що повністю узгоджується із положеннями Конституції та законів України, а також Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Відповідно до частини дванадцятої статті 5 Закону України «Про географічні назви» №2604-ІV перейменування географічних об'єктів, пов'язане з необхідністю приведення назв таких географічних об'єктів у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», здійснюється у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Отже, Законом України «Про географічні назви» встановлено спеціальний порядок перейменування географічних об'єктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, відповідно до якого таке перейменування здійснюється не у порядку, встановленому Законом України «Про географічні назви», а у порядку, встановленому Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про географічні назви» передбачено, що перейменування географічних об'єктів, пов'язане з необхідністю приведення назв таких об'єктів у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Тобто, Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» по відношенню до Закону України «Про географічні назви» є спеціальним законом, ухваленим пізніше за часом, чинним до теперішнього часу, а тому під час перейменування географічних об'єктів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» №317-VІІІ.

Зокрема, положення статті 7 зазначеного Закону встановили процедуру проведення громадських слухань з поданням у шестимісячний строк з дня набрання Законом чинності органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією до Верховної Ради пропозиції щодо нової назви такого населеного пункту, яка підлягає обов'язковому врахуванню, а у разі не подання відповідної пропозиції стосовно нової назви населеного пункту Верховна Рада України приймає рішення на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.

У зв'язку з тим, що Комсомольська міська рада не подала до парламенту своїх пропозицій щодо перейменування міста Комсомольськ Полтавської області, Верховна Рада України на виконання вимог чинного законодавства та з врахуванням зокрема рекомендацій Українського інституту національної пам'яті прийняла відповідну Постанову, якою перейменувала це місто на Горішні Плавні.

Разом з тим, у контексті питань, які є предметом судового дослідження, колегії суддів Вищого адміністративного суду України необхідно зазначити, що законодавче встановлення процедури та строків перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, жодним чином не обмежує в часі конституційні повноваження Верховної Ради України, закріплені положеннями пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, до яких, зокрема, належить найменування і перейменування населених пунктів і районів, та не зупиняє дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Важливо також зазначити, що реалізація цих повноважень єдиним органом законодавчої влади в Україні згідно з конституційними приписами не передбачає необхідності врахування рекомендацій та пропозицій інших суб'єктів.

Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України (частина п'ята статті 83 Конституції України).

Згідно зі статтею 46 Регламенту рішеннями Верховної Ради України є акти Верховної Ради України, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради України. Актами Верховної Ради України є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 47 Регламенту та відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада України приймає рішення виключно на пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом.

Постанови та інші акти (закони, резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради України, визначені статтею 46 Регламенту Верховної Ради України, парламент приймає більшістю голосів народних депутатів України від його конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України.

Постанови та інші акти Верховної Ради України приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою України не прийнято іншого рішення (частини перша, третя статті 138 Регламенту Верховної Ради України).

Згідно зі статтею 89 Конституції України Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України.

Статтею 108 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» передбачено, що після включення законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради України підготовка його до першого читання здійснюється головним комітетом.

За наслідками підготовки законопроекту до розгляду в першому читанні головний комітет ухвалює висновок, який має містити: 1) пропозицію про прийняття Верховною Радою щодо відповідного законопроекту (кожного з альтернативних законопроектів у разі їх внесення) одного з рішень, передбачених статтею 114 цього Регламенту, та обґрунтування такої пропозиції; 2) пропозицію щодо перенесення розгляду законопроекту (в разі необхідності).

Відповідно до частини другої статті 113 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» при розгляді законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про обговорення проекту за скороченою процедурою.

Верховна Рада після прийняття законопроекту за основу може прийняти рішення про прийняття законопроекту в цілому, за умови дотримання вимог цього Регламенту (частина четверта статті 102, частина друга статті 114 Регламенту).

Згідно з частиною четвертою статті 102 Регламенту за рішенням Верховної Ради допускається остаточне прийняття законопроекту відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, що не потребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень до його змісту від народних депутатів, інших суб'єктів права законодавчої ініціативи, юридичного чи експертного підрозділів Апарату Верховної Ради.

Відповідно до картки законопроекту проект Постанови про перейменування окремих населених пунктів та районів був зареєстрований за номером 4085 від 17 лютого 2016 року, направлений до Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, 18 лютого 2016 року вручений з поданням Комітету про розгляд, 19 квітня 2016 року одержано доопрацьований проект, направлений до Комітету, 20 квітня 2016 року вручений з поданням Комітету про розгляд, Постанова прийнята 19 травня 2016 року.

15 лютого та 17 лютого 2016 року на засіданнях Комітету Верховної Ради України з державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування було розглянуте питання щодо перейменування населених пунктів та районів у зв'язку з необхідністю приведення їх назв у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». За результатами засідання Комітет ухвалив висновок від 17 лютого 2016 року підтримати пропозиції органів місцевого самоврядування та рекомендації Українського інституту національної пам'яті щодо перейменування населених пунктів та доручити народним депутатам України - членам Комітету розробити і внести на розгляд Верховної Ради України доопрацьований проект Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів» (реєстраційний №4085), з урахуванням зазначених пропозицій. Рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 114 Регламенту Верховної Ради України проект Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» (реєстраційний №4085) (доопрацьований) прийняти за основу та в цілому. Доручити виступити на пленарному засіданні Верховної Ради України під час розгляду цього питання народному депутату України, голові підкомітету з питань місцевих органів виконавчої влади та територіального устрою ОСОБА_13.

19 травня 2016 року головуючий на пленарному засіданні поставив на розгляд проект Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» (реєстраційний №4085). Народні депутати прийняли рішення про розгляд зазначеного законопроекту за скороченою процедурою («За» - 220). На пленарному засіданні виступив голова підкомітету з питань місцевих органів виконавчої влади та територіального устрою ОСОБА_13. Головуючий на пленарному засіданні поставив на голосування пропозицію про прийняття за основу і в цілому Законопроекту №4085. Рішення було прийнято («За» - 249).

Постанова була опублікована в газеті Голос України від 02 червня 2016 року, 03 червня 2016 року Постанова 1377-VIII набрала чинності.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні довів правомірність позиції відповідного суб'єкта владних повноважень. У суді не підтвердилися обставини щодо недотримання відповідачем вимог закону та порушення прав, свобод та інтересів позивача у цій справі.

Отже, обставини справи, підтверджені наданими відповідачем доказами, свідчать про те, що приймаючи відповідну Постанову в частині перейменування міста Комсомольськ Полтавської області на місто Горішні Плавні, Верховна Рада України діяла в межах повноважень, визначених пунктом 29 частини першої статті 85 Конституції України, Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам'яті та відповідно до встановленої процедури.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року №1377-VIII в частині перейменування міста Комсомольськ Полтавської області на місто Горішні Плавні

Також не підлягає задоволенню позов Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області і в частині позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування Постанови №1377-VIII в частині перейменування інших населених пунктів, які також були перейменовані даною Постановою, враховуючи наступне.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Враховуючи наведену позицію Конституційного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, при розгляді справ адміністративний суд має встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або про наявність іншого ущемлення прав та свобод позивача.

Під час судового розгляду даної справи Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області не наведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що Постановою Верховної Ради України №1377-VIII в частині перейменування інших населених пунктів порушено конкретні індивідуальні права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області і в частині позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування Постанови №1377-VIII в частині перейменування інших населених пунктів, які також були перейменовані даною Постановою.

Оскільки судове рішення ухвалюється не на користь позивача, то в силу статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати на користь позивача не присуджуються.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №1377-VIII від 19 травня 2016 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути переглянута Верховним Судом України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Олексієнко

С.С. Пасічник

Ю.Й. Рецебуринський